Кріс Смоллінг: Залишитися у Манчестер Юнайтед було найлегшим варіантом, але я хочу навчатись у Ромі

Англійський центрбек в інтерв’ю для видання The Telegraph пояснив своє рішення приєднатись до Роми і розповів про важливість нового досвіду.

Сонячні промені проникають у кімнату на тренувальній базі Роми, де Кріс Смоллінг розмірковує про відомих гравців в Манчестер Юнайтед, що приїздили з-за кордону і швидко адаптувалися в команді, а також про англійських гравців, які розмовляють англійською і лише англійською.

«Дуже мало англійських гравців їдуть за кордон, але ті, що таки їдуть, переважно є хорошими гравцями, інакше вони б не поїхали, – говорить він. – Але я вважаю, що однією з причин їхніх невдач є мова. На полі ти швидко вчишся базовим термінам, як от «зліва», «справа» чи «позаду», але ж з командою потрібно спілкуватися і за межами поля».

Читайте також: Трент Александр-Арнольд. Воспитанник Ливерпуля, который вдохновился чемпионской командой Джеррарда и повторил ее успех

«Ми подорожуємо командою, тому для мене важливо спілкуватися якомога більше. Це дозволяє мені почуватися комфортно разом із партнерами. Це дозволяє розвиватися набагато краще. Можливо, саме тому, що англійські гравці приділяють не так багато уваги мові, це створює великі перепони. Навчаючись, я можу стати ближче до одноклубників і швидше з ними познайомитись».

Коли він зможе дебютувати? Кріс вказує на працівника персоналу Роми, який перебуває в такій фізичній формі, що міг би бути фітнес-тренером. «Це мій клубний вчитель мови, – говорить захисник. – Наш план – вчити потроху і часто».

Останні два тижні трансферного вікна, коли він приймав важливе рішення для своєї кар’єри і родини, були для нього справжнім ураганом. Смоллінг, у якого чотири місяці тому народився син Лео, готувався до свого десятого сезону на Олд Траффорд і до боротьби за місце в складі з новачком Гаррі Маґвайром, за якого віддали 85 мільйонів фунтів. Він розрахував бути важливим гравцем для Юнайтед, хоча і не мав місця в основному складі, коли надійшла орендна пропозиція від Роми.

Для будь-якого гравця залишати Юнайтед непросто, і Смоллінг впевнений, що повернеться наступного сезону. Зрештою у грудні він підписав новий контракт до червня 2022 року. Але він вважає, що у нього буде можливість для розвитку і вдосконалення в Італії, яка, за його словами, є батьківщиною «мистецтва захисту». У віці 29 років він готовий отримати новий досвід і хоче зробити це правильно – повністю зануритись, як говорить він. Розмовляти, жити у місті і навчитися грати як італієць. 

Того ж дня він разом із дружиною Сем збирався проїхатися містом разом з Лео у пошуках нової домівки. Його теща Андреа якраз готувалася до героїчної подорожі з Чеширу до Риму на своєму фургоні Volkswagen разом з двома собаками, щоб уся родина була в зборі і готова до римських пригод.

Упродовж літа у нього було кілька розмов з Оле-Ґуннаром Солск’яєром, з яким він продовжує підтримувати тісні стосунки. «Він казав, що я буду отримувати ігровий час. Я звик грати тоді, коли перебуваю в хорошій формі. Хоча цього сезону, можливо, все було б трохи по-іншому. Я грав би в кубкових матчах і в АПЛ залежно від травм. Чи було б це 40-50 матчів, до яких я звик? Можливо, 20-30. Все одно хороша кількість, і я хотів грати».

Але з’явилася нагода пожити іншим футбольним життям. У чарівному місті і в клубі, який можна описати як італійський Тоттенгем – зі славетною історією, але невеликою кількістю трофеїв.

Читайте також: Каллум Хадсон-Одои. Поэтому не жалуются на павлинов

Травма паху не дозволить Крісу зіграти проти Болоньї, але він потрапить до стартового складу, коли буде здоровим. Цього місяця він разом із командою подорожував на дербі з Лаціо, коли Рома була номінально гостьовою командою на Стадіо Олімпіко, і насолоджувався кожною хвилиною.

Чи вплинув на його рішення перехід Маґвайра з Лестер Сіті за рекордну для захисника суму? «Не зовсім, – відповідає він. – Я розмовляв з тренером до переходу Гаррі і знав, що буду поза ним і Віком Ліндельофом. В минулі сезони я теж починав як третій гравець на позицію, але через чотири чи п’ять матчів я виборював місце в команді».

Я люблю виклики. Коли приходить новий центрбек, то це змушує тебе покращувати свою гру. Ти повинен показувати більше, бути більш стабільним.

«Якби я залишився, то прийняв би виклик і був впевненим, що проведу ту кількість матчів, на яку заслуговую. Все одно у мене буде виклик тут, у Ромі. У кінці сезону я отримаю навички, яких не буде в інших центрбеків».

«Залишится – було б найлегшим рішенням», – говорить Кріс, але щось потягнуло його до Риму. Одинадцять років тому на початку професійної кар’єри Смоллінг, здібний хлопець з відмінними оцінками, збирався вступати до університету, коли в його життя втрутився футбол, і тоді все закрутилося дуже швидко. Він провів півтора року в Фулгемі до того, як сер Алекс Ферґюсон підписав його у січні 2010 року. 21-річний футболіст приєднався до Юнайтед влітку того ж року, майже відразу почавши регулярно грати, і навіть потрапив в заявку на фінал Ліги чемпіонів-2011. Коли ти граєш у найкращому клубі країни, то в тебе не залишається часу на роздуми про щось інше, крім наступного матчу.

Смоллінг розуміє, що багато хто буде вважати, що його кар’єра в Манчестер Юнайтед завершилася, але він до цього ставиться по-іншому. Це можливість для нього стати краще – своєрідна академвідпустка в Прем’єр-лізі для гравця, що вже виграв п’ять престижних трофеїв. «Це чудова нагода познайомитись з іншою культурою, – говорить він. – Абсолютна переміна, хоча футбол однаково залишається футболом».

Якщо не брати до уваги не дуже вдалий виступ у Ромі Ешлі Коула, у клубі впевнені, що Смоллінг – єдиний англієць у їхній 92-річній історії. Їм довелося поборотися за нього. Новий тренер Паулу Фонсека особисто розмовляв зі Смоллінгом і пояснював йому своє бачення гри і важливість «швидкого і агресивного захисника» для його стилю пресингу. Смоллінг поклав слухавку, і через годину вони з Сем вирішили, що це правильний вибір. Коли він знайомився з директором тренувальної бази, там вже знали, що Смоллінг є веганом, і їжа, як можна здогадатися, була відмінною.

Читайте такок: Эндрю Робертсон. Путь от уборщика до основного игрока в команде мечты

Футболіст усвідомлює й те, що саме він залишає позаду, оскільки є одним із останніх гравців в Юнайтед, яких підписав Ферґюсон. Антоніо Валенсія покинув МЮ минулого літа, і з тої епохи у клубі залишились лише Смоллінг, Давід Де Хеа, Ешлі Янг та Філ Джонс. «Нас залишилось не дуже багато, – говорить Смоллінг. – це дужа велика переміна для клубу».

Він пройшов через дивовижний період в історії Манчестер Юнайтед, був частиною команди, яка виграла два останні чемпіонські титули за часів Ферґюсона, а також пограв під керівництвом чотирьох тренерів, які працювали після нього. З моменту, коли Ферґюсон попрощався з клубом, минуло лише шість років, але вони можуть здатися вічністю.

«Ті часи глибоко викарбувалися в історії клубу, і навіть під час прогулянки по тренувальній базі ти бачиш фотографії, які зберігають спогади, – говорить він. – Думаю, сутність клубу намагаються зберігати. Але зрештою з часом вона повинна змінюватись. Кожен тренер, який приходив, намагався впровадити своє бачення. З кожним фахівцем із плином часу відбуваються незначні зміни».

«Мій період у клубі був сповнений злетів і падінь. Епоха сера Алекса і потім період, коли після нього приходили різні тренери. Це важко для гравців, ти звикаєш до чогось одного, а потім інші коучі… Це непростий виклик. З кожного сезону, незалежно від того, хто був «за кермом», я щось виносив для себе. Потрібно було зарекомендувати себе перед кожним тренером. Через очікування інколи ми не зустрічали їх належним чином. Інколи ми вигравали трофеї. Це, безперечно, був цікавий період, я вчився у кожного тренера. Безсумнівно, я виріс як гравець».

Читайте такок: Джеймі Варді. Простий англійський хлопець, що став чемпіоном, але анітрохи не змінився

Мене вражає, що сприйнятливість і бажання вчитися є тими якостями, які цінує в гравцях Ґарет Саутґейт, хоча саме він поставив крапку на міжнародній кар’єрі Смоллінга майже два роки тому. За стандартами Саутґейта, це рішення було безцеремонним. Він натякав на те, що Смоллінг найменше підходив збірній Англії для гри в пас і у листопаді 2017-го успішно замінив його Маґвайром.

«Я розчарований, – говорить Смоллінг. – Я звик виступати за збірну Англії. Я регулярно грав в Юнайтед, завжди демонстрував ентузіазм. Але зрештою рішення завжди приймає тренер».

«Думаю, його слова були не зовсім справедливими, в Манчестер Юнайтед також приходили тренери світового рівня. Що стосується тих аспектів, про які згадував Саутґейт… Думаю, в Юнайтед були тренери, стиль гри котрих не дуже відрізняється від Ґаретового. Я вважаю, що футбол – це гра поглядів. Я точно з ним не погоджуюсь, а він може не погоджуватись з моїми висловлюваннями. Зрештою я ніколи не відкидав можливість повернутися і сподіваюсь, що колись мені це вдасться. За Ґарета це виглядає малоймовірним, але ніколи не кажи «ніколи».

Щойно прибувши з АПЛ, він, як футболіст змішаного походження, може зіштовхнутися з проявами расизму, що досі розповсюджений на деяких італійських стадіонах. Але його це не лякає. «Нас повинні почути, неважливо, хто з цим зіштовхується – гравці чи члени персоналу. Такі речі потрібно проговорити, і зрештою, коли люди мають можливість говорити про це голосно, тоді й відбуваються зміни».

Незважаючи на всі ганебні події останніх тижнів, він відчуває, що наближаються зміни. «Сподіваюсь, що керівні органи ліг і ми, футболісти, станемо ближчими у своїх поглядах. Я відчуваю певну згуртованість».

Расизм – це жахливо. Діти дивляться на це по телевізору і виховуються в такому оточенні. Це потрібно зупинити.

Безсумнівно, Смоллінг входить у новий сезон з оптимізмом і готовністю до викликів. За яких умов він зможе повернутися в Манчестер Юнайтед наступного сезону? Йому важко сказати щось, крім того, що він є футболістом, який хоче грати кожного тижня. «Упродовж сезону багато що може відбутись», – говорить Смоллінг, гарантуючи лише одне – у цей час наступного року він буде найкращим гравцем.

The Telegraph, переклад: Сергій Сакара

Добавить комментарий